Я, як почув — та ввесь аж захолов. Липневий ранок за чорний видав. Захлинувся я, закашлявся, — чай у мене хлинув назад у блюдце із ніздрів. Кинувся, наче скажений я з-за столу…
Не доведи вас господь, читачу, переживати таке!
За півгодини, не наважуючись зайти до хати, стою я на вулиці біля воріт. Бачу — йде повз мене Вірочка з текою в руках, — поспішала на службу, — і як зиркне, на мене:
— Ех ти, — каже, — нічний ельф!..
І ні слова більш. Пішла далі.
За два дні я шукав нову квартирю…
Тепер розумієте, чому я проти сентиментів? Крий боже, щоб я зідхав за кимось, щоб я квіти носив, щоб я місяць на небі непокоїв, щоб я…
Врятувала мене тоді моя короткозорість. Помилився вікном. А то й зараз, як овечка, ходив би й на місяць мекав. Вилікувався від гнилої хороби, що зветься сентиментами.
Відтоді окуляри свої гордо ношу на своєму носі.
