нас, що він нам у спадщині лишив. — Франко, се душа народа, се той великий український люд. Велитенська його праця буде вповні і належно оцінена, коли ся велитенська маса, ті міліони поневолених і визискуваних нашого народу двигнуть ся і прозріють, бо для них власне віддав Франко усе своє житя, талант і сили, їх то власне Франко так щиро сердечно полюбив.
Пишучи сі стрічки не маю на меті дати читачеви якусь обширнійшу аналізу котрого небудь напрямку діяльности Франка. Не спосіб тут в короткім часі, перелетним словом начеркнути плян тої великої будівлі яку поклав Франко в розвою України бо єслиб хто побажав ґрунтовно познакомитись з великанським засобом праці Франка, на се потребаби кілька літ. Про розміри письменницької його праці свідчить спис його наукових праць, книжок, його поетичних та прозових статів займаючий велику книжку зладжену М. Павликом з приводу 25 літного ювілею Франка 1898 р. Тоді уже книжка ся займала 127 сторін друку. Не говорячи про се сьогодні! Мені бажалобись при надходячім святі звернути увагу нашого робітництва на сам факт, пригадати та відновити память про сего ґенія, дати бодай короткий покащик його найпопулярнійших праць та пригадати на найдорозщі серцю робітника моменти в житю Франка.
Іван Франко прийшов на сьвіт в хлопській хаті селянина коваля в Нагуєвичах, Дрогобицького повіту 15 серпня 1856 р. Батька його звали Яковом.
Сій дитині, що вийшла з під сільської стріхи, судила доля відограти таку велику ролю в і-
