Перейти до вмісту

Сторінка:Яків Савченко. Азіятський апокаліпсис (1926).djvu/28

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 24 —

бует от художника независимости от мифологии и фантазии, не (могло бы) ни в коем случае (образовать почву для греческого искусства). («Введение к критике политической экономии», ст. З3, «Московский рабочий», 1922 г.).

На цьому прикладі, Маркс констатує той факт, що грецьке мистецтво могло вирости на грунті, тільки йому властивому, лише на певній стадії громадського розвитку, що певні художні форми нерозривно звязані з своєю соціяльною системою і що. нарешті, які-б не були високі ті форми (грецький епос), відродитись вони вже не можуть через те, що вони «возможны только на сравнительно низкой ступени художественного развития».

Маркс кілька разів це підтверджує: бывают, — каже він, — невоспитанные дети и старчески умные дети. Многие из древних народов принадлежат к этой категории. Греки были нормальными детьми. Обаяние, которое свойственно их искусству, не противоречит той неразвитой общественной среде. из которой оно выросло. Наоборот, оно является ее результатом и неразрывно связано с тем, что незрелые общественные условия, среди которых оно возникло и могло только возникнуть, никогда не могут повториться снова» (тамже, ст. 33).

Правда, у Маркса в згаданому «Введеннии» є одне місце, що звучить, на перший погляд, як апологетика грецького мистецтва. Наводимо його:

«Однако, трудность заключается не в том, чтобы понять, что греческое искусство и зпос связаны с известными общественными формами развития. Трудность состоит (в понимании) того, что они еще продолжают давать нам художественное наслаждение и в известном смысле сохраняют значение нормы и недосягаемого образца» (ст 33).