щенную чернь», которая платила тем. что он не был популярен в ее массах» («Зол. век», ст. 51)
Творчість Тибула обмежуєтьсм двома книжками елегій на любовні теми. В трьох елегіях він виспівує насолоду від педерастичного кохання до вродливого хлопчика Марафа; в одній із них поет дає поради, як здобувати кохання юнаків. (Ах, як не все потрібне для азіятського ренесансу). Потім, розповідає про свої романи з кількома жінками Поезії його на ці теми насичені еротикою.
Про значіння Тибула А. Малейн так висловлюється:
«Вот почему его и доселе охотно читают юноши, переживающие сантиментальную пору любовных увлечений. В новейшее время поэта особенно ценили во Франции в епоху преобладания пасторали. и в Гермении при расцвете романтизма» («Зол. век», ст. 61).
Особливим. майже хоробливим еротизмом і цінизмом визначався Секст Проперцій. У першій і на половину в другій книжках своїх віршів виспівує він свою коханку Цинтію. В окремих еротичних елегіях Проперцій дає своєрідну специфікацію любовної науки. В одній, напр., поет «рисует портрет бога любви с его общеизвестными атрибутами и остроумно об'ясняет их назначение». (Зол. век», ст б5). В другій елегії — про те, як його п'яного затягли амури до коханки. В иншій — дає практичні поради зводниці про те, як дістати грошей від коханців, і т. д. і т. п.. Але не забуває він, — за порадою Мецената. — обслуговувати своєю творчістю і Августа, прославляючи ідею абсолютизма.
Коротко згадаєм ше Свідія. Ось назви його головних творів: «Героїні» (послання героіїв до своїх улюбленних), «Засоби для краси обличчя», Наука кохання», «Метаморфози».
Тут варто хоч трохи вияснити характер еротичної тематики овідієвих віршів Так. в одному вірші.
