может даже начаться, пока не вытравлены все суеверия прошлого… Революция XIX ст., что бы найти свое истинное содержание, должна предоставить, мертвым погребать своих мертвецов. Там фраза была выше содержания, здесь содержание выше фразы». (Там-же ст. 137).
Ось, як категорично і ясно сказав Маркс за пролетарське мистецтво. З цього ми бачимо чого варта апологетика греко-римського мистецтва і чого варте буде те пролетарське мистецтво, що піде укупі з першим.
Ми не будемо далі на цій проблемі спинятись. Вона аж надто ясна, тай нам пора кінчати.
Наприкінці запитаємо: чи вірить сам Хвильовий у те греко-римське мистецтво, в потребу його для азіятського ренесансу?
Ні. не вірить Хоч і роздмухує свій патос і б'є себе в груди, мовляв, вірую і ісповідую.
Ось послухайте, як він сам себе розгромляє у тійже книжці «Камо-грядеши».
«Цілком погоджуючись, що мистецтво нового часу утворять «великі думки і такі-ж почуття», ми все-ж таки мусимо зазначити: що ця ідея залишиться мертвою й порожньою, поскільки час «великих думок і почуттів» в мистецтві ще не настав, і не настане, коли воронщина буде й надалі висовувати мисль, що «мистецтво переходового періоду відрізняється від буржуазного тільки своєю установкою на пролетаріят». і головне — коли вона й надалі буде так тлумачити Леніна, це-б мислити нове мистецтво, як дальший розвиток буржуазного мистецтва з перефарбованою ідеологією» (ст. 53).
Правильно! Прекрасна думка! Не буде ні великих думок, ні почуттів, не буде нового мистецтва, коли воно відрізнятиметься одною лише установкою на проле-
