але мусиш іти скоро і лиш тільки відпочивати, кільки треба на сон і відпочинок!“ “Сейчас виберу ся і піду! відповів щасливий хлопець і почав дякувати доброму дїдусьови цїлуючи єго руки. “Іди! — говорив пустинник — а я за той час буду молив ся за тебе. А коли щасливо вернеш, памятай — відвідай мене!“ — “Відвідаю, відвідаю з певностю“ — обіцював Михась і почав збирати ся в дорогу. Однак наперід сивенький дїдусь приладив добру вечеру, накормив хлопця, дав єму на дорогу добрих овочів, меду а на шию повісив маленький хрестик. Опісля благословив єго зі слезами в очах і виправляв єго в дорогу зі словами: “Нехай Ангел Хранитель провадить тебе, іди і розкажи Богу про людське терпінє і нужду на земли. Проси у Него поради на нещастє всїх прибитих горем!“ Михась кинув ся до ніг старця, стискав сильно та цїлував руки, а опісля, не бавячись довго, перехрестив ся і пустив ся в дальшу дорогу.
А пустинник упав на колїна перед розпятим Христом і довго шептав горячі молитви.
Коли чесний хлопець попращав ся зі
