по твари. Мало що не плакав зі жалю і розпуки, бо перед самою брамою був такий стиск і такий бій на ножі і желїзні дручки, що Михась навіть не міг подумати, що він дістане ся до брами. Рясні слези покотили ся з єго очий по блїдім лици.
В тім почала бити дванайцята година. Михась вздержав віддих, а крики і клятьби подвоїлись. “Ісусе допоможи“ — крикнув з розпуки хлопець. В тім впав на дуже щасливу гадку. Сейчас виняв з запазухи мішок з дукатами, що дарував єму на дорогу ватажок розбійників і потрясаючи ним над головою, закричав надлюдським голосом: “З дороги! Розступіть ся, несу вам золото!“ В одній хвили втихли верески і клятби і тисячі рук витягнуло ся по мішок з дукатами.
З сего скористав Михась і одним скоком перебив ся через товпу, що здержувала єго від воріт, станувши на порозї розсипав блискучі дукати на голову лакомих і заздрісних людий. Хто жив кидав ся з криком до землї, щоби збирати золото.
В тім годинник перестав бити. Святий Петро отворив браму, а Михась перший єї перейшов і знайшов ся в раю.
