Український гетьман Іван Мазепа був розумний чоловік. Він знав, що як Україна не скине з себе московського ярма, то козацтво згине, а його недобитки й весь народ будуть московським панам робити панщину. Тому то гетьман Мазепа підготовляв бунт, щоб, як тільки дістане яку поміч, вибити Україну назад на волю. Такої самої думки, що Мазепа, були також Запорожцї. Мазепі прийшов на поміч шведський король Карло XII, що саме тодї воював з Росією — Московщиною. Як Мазепа дав на Запороже знати, що Шведи вже прийшли на Україну, вийшло з Сїчи вісїм тисяч Запорожцїв під командою свого кошового отамана Гордїєнка. Всї вони пішли на Україну, щоб пристати до Мазепи й до Шведів. Решта Запорожцїв збирала ся в Сїчи, щоб потому також піти проти Москалїв. Як лише царь про се довідав ся, вислав три полки, щоб зруйнувати головний город Запорожа, славну Сїч. Коли московський ґенерал Яковлев став перед Сїчю, тодї не було в Сїчи Гордїєнкового заступника, отамана Петра Сорочинського. Він був тодї на Криму, куди поїхав, аби дістати поміч Орди. Сїчовики стали боронити ся. Москалї побачили, що Сїчи штурмом не візьмуть, і рішили взяти її зрадою. Був між Москалями український полковник Галаган, що зрадив Україну і козацтво та пристав до Москалїв. Запорожцї знали Галагана ще з добрих часів, як він був добрим козаком-Українцем, але не знали, що він запродав ся Москалям. Москалї відступили від Сїчи та задержали ся так далеко, що Сїчовики не могли розпізнати, яке то військо. Тодї Галаган прийшов до Сїчи та сказав, що то отаман Сорочинський привів з Криму Орду на поміч Сїчовикам. Сїчовики повірили Галаганови Й вийшли з Сїчи. Вони запізно пізнали, що то не Орда, а московські драґуни. Москалї вдерли ся тодї до Сїчи, опанували її й закували в кайдани: отамана, що заступав Сорочинського, суддю, 26 курінних отаманів, 2 ченцїв і чимало козаків і всїх замордували. Котрі козаки не погибли або не попали в московську неволю, утїкли. Про се зруйнуваннє Сїчи в 1709 р. народня пісня співає:
У Київі на риночку
Пила Москва горілочку.
Пила-ж вона та гуляла,
Собі порадоньку мала:
„Порадимо ся, милі брати,
