Як нам Сїчи дістати?
„Пішлемо до Галагана,
По прилуцького пана;
„Той у Сїчи добре знає,
„Той нам Сїчи дістане.
У недїлю пораненько обманонька стала:
Виманили козаченьків у чистеє поле.
Виманивши, повязали по два до купочки,
Вони скликають ся, як сивії голубочки.
— Казав єси, Галагане, що Москви не має,
— Коли гляну поміж курінями, як мак процвітає.
Уже славні Запорожцї невеселі стали,
Облягли їх Москалики всїма сторонами.
Ой, ударив Яковлев з високой бійницї,
Посипались Запорожцї, як зимні кислицї.
Та у Сїчи на базарі загачена гребля;
Ой, як вийшли із Сїченьки, оббив Москаль ребра.
Ой, у Сїчи на базарі побито колочки,
Ідуть наші Запорожцї та і без сорочки.
Зашуміли густі лози, ще й крутії кручі,
Заплакали Запорожцї, та з Сїчи ідучи.
Так само не пощастило тим Запорожцям, що з отаманом Гордїєнком пристали до українських козаків під Мазепою. Тут попсував справу шведський король, бо не зроибв так, як йому радив розумний Мазепа. Через те, що Шведи замісць іти на Москву, як казав Мазепа, прийшли на Україну, Москалї звалились великою силою на Україну й не дали Мазепі зібрати до купи всїх козацьких військ. В бою під Полтавою Москалї розбили Шведів і наших. Недобитки Шведів, Мазепиних козаків і Запорожцїв з кошовим Гордїєнком утїкли до Бендерів, в Молдаву, що тодї належала до турецького султана. Про полтавський бій наші козаки співали:
Запорожцї-небожата, пшениця нежата!
Ой, підїте, оглядїте, пшеницю зіжнїте!
— Ой, хоч підем оглядати, не будемо жати!
Похвалялись Запорожцї Полтаву узяти…
Вранцї вони рано вставали, добрих коней сїдлали,
А до вечера Запорожцї всї в полон попали!
Хвалили ся Запорожцї Полтави дістати…
