Сей народ збунтував ся проти польських панів. Отсї бунтівники називали ся гайдамаками. Було се між 1750 і 1768 роками. Запорозькі козаки помагали гайдамакам, бо хотїли правобережну Україну увільнити зпід польського панування.
Саме той бунт дав Москалям нагоду, щоб з нашого народу й з нашого козацтва як найбільше випустити крови. Самі Москалї цькували зразу, щоб до гайдамаків пристало як найбільше селян, обіцюючи через попів, що цариця поможе селянам. Коли-ж майже весь наш народ на Правобережу збунтував ся проти Польщі й коли більша часть Запорожцїв пристала до гайдамаків, тодї Москалї зміркували, що з сього бунту готова вирости нова українська сила, й тому злучили ся з Польщею проти гайдамаків і козаків. Москалї нападали зрадою на гайдамаків, вирізували їх або ловили і скованих передавали Ляхам на муки. Так Москалї знову зрадили наш народ і підступом вирізали та вигубили багато нашого козацтва.
Ой, хвалив ся батько Швачка,[1] до Хвастова йдучи:
„Будем драти, гей, молодцї, з китайки онучі!
На козаченьків на молоденьких пригодонька стала:
„Ой, у середу у обідї їх Москва забрала.
Ой, як крикнув батько Швачка: „із коней до долу!
„Ой, не даймось, молодцї, в тяжкую неволю!
А Москалї недурнії, розуму набрали,
Насамперед батька Швачку з осаулою звязали.
Побрали всїх, попарували по два до купочки,
Зглядають ся на себе, як сизі голубочки.
Забрали, попарували, як голуби в парцї,
Засмутилась Україна, як сонечко в хмарцї.
Отамана з осаулою до купи звязали,
Забрали та повязали, на вози поклали.
Повезли батька Швачку густими лозами.
Оглянув ся батько Швачка: „Ой, тут менї горе!“
Ой, вже Швачку осадили в самім ринку в містї.
Летить галка, летить чорна на Днїпр рибу їсти…
Пише батько, пише Швачка кошовому листи.
Уже-ж галцї, уже-ж чорній на Днїпр не лїтати,
Ой, вже Швачцї від кошового листів не читати!
- ↑ Швачка був отаманом одної ватаги Запорожцїв, що помагали гайдамакам. Того Швачки не треба мішати з другим, що зрадив Україну і пристав до Ляхів.
