Шпонька — Ой! Та ну тебе к бісу: ти мені і черево перервеш на двоє! Ой!..
Гаврило — Не подається… (Пояс перервався й Гаврило одлітає шкараберть; піднімається, чухається). — Ач і увірвався.
Шпонька — Я тебе увірву! От, каторжний, трохи нещастя не зробив! (Хапається за живіт і кривиться). — Фу! Скидай же кожуха, неприторений! Так і звик по біси-батька-зна якому!.. — (Гаврило з за плечий скидає кожуха, так що рукава вивернулись, й кидає його на ослін). Стягай ще чоботи!..
Гаврило — (сіпає за ногу; пан береться за ослона й їздить по хаті). — Коли не злазить…
Шпонька. — Та ну тебе к бісу, ногу одірвеш! (Насилу зняв чоботи й зостається в одних довгих панчохах). — Ви б раді пана в ложці води утопити. Які ти санки запріг? Не придивився хиба, що панові легко й шию звернути? Ти думаєш, що у пана шия не така, як у тебе? Ти думаєш, що панові легко пішки ходити? Га?..
Гаврило. — Та хто ж його знав, що таке скоїться! Я про себе байдуже, а ви ж поїхали на санках пана Шила…
Шпонька. — Не згадуй мені його, — хай він тобі сказиться!
Гаврило. — Та я тільки кажу, що завжди з ним їздите й теє…
Шпонька — (з серцем). — Ти знов таки? Геть з очей. Та щоб мені санки були полагоджені!..
