Сторінка:Як писати мемуари. Пояснення і практичні вказівки (Назарук, Кревецький, 1921).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Крапоткіна). Після перечитання взяти від нього книжку, щоби не писав під її безпосереднім впливом. Але лишити йому отсю нашу статтю для пригадки ріжних справ.

Спомини слід писати в міцно оправлених зшитках або й книгах у твердім переплеті. Бо вони часто мусять довше перележати, заки будуть видані. На відірваних картках понищаться.

При кождім уступі споминів треба зазначити, де, в яких обставинах і коли він написаний.

Описи подій пересипати короткими згадками про погоду, бо це дуже оживляв описи. Нпр. „Сніг сягав коневи до черева“, „Мряка в часі наступу була така, що не видно було кінця копія“. (Це виривки зі старих українських літописців, які добре розумілися на тім, як писати.)

Мемуари не мають подиху свіжости, коли в них не наведено дійсних розмов як з визначнійшими, так і з простими людьми з докладним заподанням дат і обставин. Найкраще писати просто, короткими реченнями, без уживання страдальних форм. Нпр. не пишеться: „Мною було побачено ворога“; не: „Міністром було принято доклада“, але: „Я побачив ворога“, „міністер приняв доклад“ і т. д. Головна тайна легкого і ясного стилю в писанню полягає на частім уживанню точок (кропок), значить на коротких реченнях. Вони все ясніщі, чим довгі речення.