„В ночі на 29-го листопада Військово-Рев. Комітет большевицький) дав наказ начальникам, комісарам та головам комітетів бути готовими на ранок до бою: командам охорони з кулеметами й 2-ма легкими батеріями в ночі виступити на охорону мостів, що злучують Київ зі Слобідкою. Керування доручено Пятакову, Л. Пуке та Повелайгису. Вони повинні були негайно піти в арсенал, авіопарк та інші частини, щоб попередити їх про потребу негайно приготовитися до бою. Арсенал та 3-ий авіопарк були опірною базою повстання. Арсенальці, 2-ий запасний телєґрафний баталіон, саперна рота та 1-ша кінно-гірна батерія — головна ударна ґрупа. Вона мала після гарматної підготовки заняти місто. Залізничну станцію мали заняти залізничний та шулявський відділ червоної ґвардії разом з 5-тим авіопарком. Тяжкі гармати мали бити по касарнях противника, по Центральній Раді й помагати захищати мости; 2-гий ґвардейський корпус — захищати підступи до Києва з південної сторони.
В розпорядженні Військово-Рев. Комітету (большевицького) в той час були такі сили: 3-тий авіопарк (600 людей), запасний понтонний баталіон (400), 2-гий зап. тел. баталіон (800), саперна рота (300), 1-ший кінно-гірний дивізіон (600), панцирний відділ (200), червона ґвардія арсеналу (800), тил. арт. март. (300), гарматний відділ та інші (200), 147 та 148 Вороніжські дружини (800), 5-тий авіопарк (600), залізнична червона ґвардія (400), шулявська червона ґвардія (600), подільська червона ґвардія (300), Т. А. О. Н. (1.200), ріжні (300), всього 8.400 людей, 10 батерій, 2 панцирні авта, 6 літаків.
Українська Центральна Рада мала такі військові частини: піхотний полк ім. Богдана Хмельницького (2.400 людей), українські понтонні баталіони та ін. (400), 1-ший український запасний полк (200), 2-гий укр. запасний полк (1.600), Юрівський піхотний полк (1.800), Шевченківський піхотний полк (2.000), Полуботківський піх. полк (1.800), ріжні команди та „Вільне Козацтво“ (1.100), 2-га гарматна батерія (300), полк ім. Грушевського (1.000), гайдамаки, куріні смерти та ін. (1000), всього 14.200.
Отже, як свідчить один із орґанізаторів московського большевицького повстання п. Пуке, все було приготовлено до повстання, але й українська влада не дармувала:
