вітського устрою та послуху Москві, зброєю не силувала. Все те немов би зробив сам український трудовий народ. Сам знищив свою державність, зрікся самостійности, покликав Москву. Так твердять комуністи-большевики.
Подаємо кілька фактів і витягів зі самих большевицьких документів, які свідчать про те, що московські большевики ширять свідому неправду.
Провідники української політики 1917 року (Українська Центральна Рада) української державности й самостійности не зрікалися, але боролися за неї. Нарід український не повставав проти них — навпаки — підпирав їх. Московщина завоювала Україну не пропаґандою, але збройною силою і не тому, що українські провідники »не знали«, »не вміли«, »не хотіли« і т. п. боротися за українську самостійну державність, а тому, що Московщина мала більше орґанізованого війська, яке залишилося їй від світової війни, та більше зброї і амуніції. Ніхто не може заперечити, що українські вояки завжди терпіли недостачу, не лише одягу, харчу, але й зброї та особливо набоїв. Українські козаки відстулали не тому, що »політики сварились», а тому, що не мали набоїв і ніхто ніде не міг їх дістати, хоч усі провідники, не зважаючи на всі свої »сварки« (більш вигадані ніж дійсні) найбільше про це дбали. Отже: Україна опинилася під московською кермою не тому, що не хотіла бути самостійною, але тому, що не вистарчило зброї і в час орґанізованого свідомого війська для захисту від московської збройної навали. Суперечки українського громадянства про політичні ідеали в цій справі були тільки другорядним чинником.
Як же в дійсности сталося? Хто повалив Українську Народню Республику й віддав Укра-
