Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/148

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

помилково. Та проте вони не зустрінули ні розуміння, ні похвали.

Пропозиція зробити розслід, здається, ставала притичиною, що об неї все мало розбитись. З багатьох сторін чулися голоси проти, і гарячі голови називали підлістю обвинувачення в недбайливості. Інші, навпаки, спокійно й діловито доводили, що технічні труднощі можуть стати за непереможні перешкоди для цього розсліду. Насамперед потрібно негайно допомогти й налагодити справи. Широкий загал, що для нього все ще писалося й тлумачилося події, вважав усе за розумне й правильне.

Страйк тривав далі. Мотиви, доводи й загрози не справляли жадного впливу на робітників. Тиждень, що минув з часу вибуху повстання, для декого був за важкий іспит, але робітники переносили ці безперервні вакації спокійно. Це в багатьох місцевостях викликало обурення, особливо коли на всю справу роздивлятися в світлі тих останніх безглуздих подій, що трапилися на копальні, де був вибух.

Як тільки переконалися, що страйкарі не приймають зроблених їм пропозицій, настрій змінився. Спокійно і ясно доводилось, що вугільний страйк лише до певної міри може вплинути на економічне становище країни. Ціни на вугілля дуже мало підвищились, бо його досить довозили з інших країн, — це було все. Ці думки влучно били самий життьовий нерв страйку; перед цим такі спокійні маси почали хвилюватися. Але допомога надійшла швидко, несподівано, як блискавка з неба. Застрайкували робітники транспорту. З призначеного дня перевозка й постачання вугілля цілком припинилися. Потяги з вугіллям нескінченною низкою тягнулися від кордону, в гаванях лежали навантажені паливом пароплави й чекали, але не знаходилось жадного робітника, що був би готовий щось тут зробити. Постачання палива споживачам припинилося, наближався час, коли фабрики мусіли припинити роботу за браком вугілля,