Сторінка:Япанська лірика февдальної доби. Переклади з япанської мови та стаття Ол. Кремена (1931).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

новому рядкові. Щось подібне ми маємо в П. Тичини:

Великодній дощ
тротуаром шов-
 ковая зелена
ярилась з-під землі…

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

…Аж тут враз! враз!
похід робітни-
 чий же червоніший,
празник, як цей май?[1]

Япанська мова багата на гомоніми і це дає можливість широко практикувати гру слів. Наприклад, у ліричній повісті початку X століття „Ісе моноґатарі“ із 126 епізодів, що з них скомбіновано повість, четвертина складається з епізодів, що виключно побудовані на грі слів. Часто трапляється, що твір, збудований на грі слів, має два різні змісти і лише читаючи текст, писаний гієрогліфами, можна добрати справжнього змісту, як от:

 

42

  1. П. Тичина. „Вулиця Кузнечна“.