Ще я ніколи не бачив пустих таких вулиць та площі!
Місто мов вимів! Мов вимерло! Так і здається, що навіть
І пятьдесять із усїх наших жителїв в нїм не зістало.
Що то не чинить цїкавість! Усякий біжить, так і гонить,
5Щоб лиш глянуть на сумний похід оттих вигнанцїв бідних.
Хоч то до греблї, куди вони йдуть, буде добра милька;
Всї про то гонять туди у горячому пилї полудня.
Я би не рушив ся з місця, аби не глядїти на горе
Добрих оттих втїкачів, що покинувши гарну надренську
10Землю сюди переходять до нас, вратувавши хоч дещо
Свого майна та почерез щасливий закуток долини
Сьої плідної та в її закрути гарні мандрують.
„Добре зробила ти, жінко, що сина ласкаво післала
Давши білизни старої йому їди та напитку дещо,
15Щоб бідолахам подать; бо богатих річ — дарувати.
Якже- ж то їде хлопчисько! І як він оґерами править!
Гарний на вигляд новий той візок! У йому вигідно
Можуть сидїти чотири особи й візник на кізлї ще.
Сей раз поїхав він сам. Як легенько скрутив там на розї!“ —
20Так сидячи перед брамою дому у ринку вигідно
Мовив до жінки хазяїн гостинницї „Льва Золотого“.
Жінка-ж розумна собі та розсудна на те відказала:
„Я, то не радо дарую поношену тую білизну,
Бо вона дома придасть ся й за гроші її не дістанеш,
25Як запотребить ся. Нинї одначе дала́ я охоче
Не одну лїпшую штуку з помежи білизни й одежі.
Вчувши, що дїти й старі поміж ними там голі мандрують.
Та чи менї ти простиш? Бо й твою я ограбила шафу.
