же не покушала подаваних її курий, ковбас, баранини і т. и. Привикши з малку до уміркованя в їдї, жила майже головно юшкою і хлїбом з маслом. Шіко́ заохочував, просив, трохи вже й заклопотаний. Вона й не пила нїчого, навіть каву відставила. Тож вкінци запитав:
— А може горілочки напєте ся?
— А добре, тут вже не скажу: нї.
На всю губу заричав до дальшої кімнати:
— Розалїє, подай но доброї горівки, тої найлїпшої!
По хвили показала ся слуга з великою пляшкою, вилїпленою паперовим листєм винограду. Шіко́ наповнив два келїшки і подавши один старій, сказав:
— Покушайте тої, мамо, знаменита!
Стара пила помалу, малими ликами, щоб довше любувати ся смаком. Потім випорожнивши келїшок, облизала губи, щоб не втратити нї каплини й повіла:
— Так… то раз горівка!
Ще тих слів не скінчила, як Шіко́ вже наляв другий келїшок. Хотїла його спинити, та було вже запізно. Помалу вихилила й той до дна, як перший. Коли він брав ся наливати третий, стара почала жахати ся. А він наставав:
— Але-ж то чисте молоко, таке лагідне, бачите, я пю десять і більше таких келїшків душком, сходить долів, як цукор, не шкодить нї жолудкови нї голові. Неначе з язика випарує. Для здоровля й нема нїчого лїпшого!
Не могла остояти ся против великої покуси і пристала, але випила тільки пів келїшка напитку. Тогдї Шіко́ в наглім нападї щедрости сказав:
