менті́в за собою, але Давзн (Dawson) доказав правдоподібність, що Кабот був близше на полудне, а саме коло Нової Шотляндії та бретонського рога. Отже він перший бачив американський континент, і здаєть ся, перший на нім станув. Чи він зараз у найблизшім роцї відбув таку саму подорож у тім самім напрямі, не знати; Еррера (Errera) признає, що така подорож відбула ся, але не певне, хто був провідником. Джон Кабот, тодї вже в старшім віцї, уступає від того часу на бік, а його місце займає Себастіян, чоловік, якому далеко менче можна було завірити, та якого не можна увільнити від закиду самохвальства та безосновних тверджень, Герріс (Harrisse), один з найперших знавцїв того часу ставить сина як чоловіка без порівнаня низше від батька та робить йому закиди, що радо строїв ся в чужі пера та присвоїв собі славу батька. Тому мусимо на всї його дїла покласти знак питаня.
Те, що звичайно говорить ся про Себастіяна Кабота, можнаб так зібрати; по другій північно-західній подорожи в 1503 р., про яку нема певних відомостий, вступив у 1512 р. в еспанську службу, яку однак заміняв знов 1517 р., за анґлійську, бо не міг там перевести в дїйсність своїх плянів. Також другий раз з'єднав собі його цїсар Карло V., і в 1522 р. зачав він переговори з Венеціянцями, щоб під їх еґідою знайти через Північну Америку переїзд, якого істнованнє було здогадом. Знов стрічаємо його еспанським пільотом із припорученнам перепровадити віддїл війська через недавно відкритий пролив Маґеляна, але він завернув ся вже коло Ля Пляти. Через те, що завів у надїях своїх службодавців, мусїв кілька лїт просидїти на банїції на альжірськім березї. Від 1547 р. жиє знов в Анґлїї, безнастанно занятий плянами винайдення нової дороги до Китаю. Помер коло 1557 р.; був се менче чистий характер, про який в най-
