лїпшім разї можна сказати те, що його неспокійний темперамент здержував його від виконання гарно уплянованих проєктів.
У слїди старшого Кабота вступив тепер знаний нам із давнїйшого оповідання Кортереаль, але ми старали ся вже віддати справедливо честь і Портуґальцеви Томесови, висланому Еспанцями. Між Кортереальом і Томесом, до остатного далеко близше, станув що до часу Фльорентинець Джіованнї Да Верраццано (Verrazzano), якого біоґрафію старав ся подати в наших часах між иньшим особливо Гіґ (Hugues). Дехто хотїв виказати, що Верраццано ідентичний з корсарем Жаном Фльореном (Florin), повішеним на приказ Карла V за рабунки на морю; Пераґалльо (Peragalloo) підпирає ту ідентичність, і має до того причини. В 1523 р. поплив сей у всякім разї добре обізнаний з навтикою, моряк з припоручення короля Франца I з Дієп, до американського берега, на якім станув у теперішній державі Північна Кароліна. Він плив спершу на полудне, опісляж знов на північ, і досягнув 50° півн. ш. Маючи все на думцї докладне пізнаннє берегів, нерадо плив ночами. Йому завдячуємо спостереженнє, що послужило Александрови Гумбольдтови за основу до нової клїматольоґічної системи, а то що два місця в тій самій ширинї можуть мати дуже ріжне підсонє. Аж у ширинї Ню Фундлєнду перервав Верраццачо плавбу в північнім напрямі; сю подорож описав він таким способом, що зраджує висше образованнє у того чоловіка. Герріс зазначує, що з того опису виходить буцїм то контінент Північної Америки не порозриваний на части, але віддїлений від Азії.
Майже чотири десятки лїт від того часу не беруть ся Французи до нових підприємств заморських подорожий на полуднї. В 1562 р. вибудували Гуґеноти, що вимандрували з краю, в околицї, названій з того часу їх іменем, форт, який
