водну дорогу на північ від „Meta incognita“ докладнїйше, як Фробішер. Він зробив се, і справедливо називав ся сей пролив, що отвирає приступ до центра архіпеляґу при північно-західнім переїздї, проливом Гедзена. Сер Томас Сміт (Smith) та Сер Джон Уольстенгольм (Wolstenholme) разом з иньшими патріотами постарали ся о засоби до подорожі Гедзена, з якої не вернув уже більше великий відкривець. З кінцем липня загнала його крига до селїсберського острова (Salisbury), що попри нього виплив на велике, отверте море — на його гадку пошукуване Полудневе Море. Був се залив Гедзена, а на його березї, під 52° півн. ш. мали вони перезимувати. З тяжкою бідою намовив капітан до того свою непослушну залогу; його оправдана строгість викликала у них незадоволеннє, і в червнї 1611 р. недалеко рога Уольстенгольн вибух отвертий бунт. Бунтівники всадили Гедзена з сином і вісьмома вірними моряками на отверту лодку, а два кораблї, які вислано під Бетном (Button) та Іґремом (Igram) за ними в 1612 р., не знайшли й слїду по них. Однак Бетон привіз до Анґлїї також одну потїшаючу новину, а саме, що приплив на ново відкритім морі приходить із заходу, і доходить до тої самої височини, як на отвертих океанах, отже що безсумнївно істнує звязь між заливом Гедзена і Полудневим морем.
Така перспектива заохочувала до нової проби, а переведеннє її поручено капітанови Робертови Байлєтови (Bylot). Він був досьвідним моряком, а мав при собі помічника, що мабуть займав перше місце між бритийськими навтиками тої епохи. Уіллїям Беффін відбував уже раз подорож до Ґренляндії, і був би певно обняв начальну команду, колиб сам не зголосив ся, справдї з рідкою на ті часи безінтересовністю, що буде служити під Байлєтом за керманича. Та подорож є в історії
