з перед очий. Кажуть, що він пізнїйше відбував подорожі до Ґренляндії під данською фляґою.
Але інїціятива не остала без наслїдків. В 1593 р. подав Балтазар Де Мушерон (Moucheron) ґенеральному намісникови Маврикієви Оранському проєкт, переплисти Карийським морем до Китаю; правительство дало на ту цїль два кораблї, до яких додало місто Амстердам ще третїй і один яхт. Картоґраф Плянціюс сповняв функції наукового знавця. Капітанами правительственних кораблїв подибуємо Корнеліса Корнелісзона Наайя (Naij) та Брандта Айсбрандтсона (Ijsabrandszon) Тетґалєса (Tetgales), а оба амстердамські кораблї були під командою Вілїяма Баренца (Barentz). Наай і Тетґалєс доплили, що правда аж через Уґрийську Браму „Насавський пролив“ Голяндцїв, — до Карийського моря, а що тут несподївано знайшли отверте море, то думали, що досить добре вивязали ся зі своєї задачі і вернули домів. Також Баренц мусїв під 78° півн. шир. завернути ся коло острова Нової Землї, на якого березї вказували деякі слїди на давнїйше російське населеннє.
Оптимістичний настрій того часу не брав за зле експедиції того, що не дійшла до своєї головної цїли, і в 1595 р. виплила поважна ескадра зложена з сїмох кораблїв „в цїли знайденя переїзду на півночи до королївства Китаю та Япану“. Тексель можна було покинути аж 2 липня, і тому коли приїхали до Вайґача, було вже по догідній порі до плавби, а коли не змогли прорубати ледів, мусїли знов думати про безпроволочний поворот. Привезли вони лиш одну потїшаючу вістку, а то що далеко на схід від Оба впадає в Ледове Море друга велика ріка Ґілїссі (Gillissy) або Єнїсей, та що між устями обох рів ведуть Москалї дїйсно торговлю.
