за зле. Корабель попав ся і так між леди, плив у противним напрямі як хотїв і аж у ширинї 66° 40′ зміг увільнити ся зпоміж криг. Звідси вже аж до берегів Анґлїї не було нїяких трудностий. Беффін висказує в листї до свого протектора Уольстенгольма з резиґнацією, що надїю оплинення Північної Америки довкола треба закинути; він сам був довго в приступі того шалу, але факти переконали його, що в дїйсности є противно. З Беффіном кінчить ся теж перший період змагання зі сторони Анґлїї, знайти північно-західну дорогу, і два віки минають, заки зачнеть ся новий період, характеризований голосними іменами: Джона Френклїна, Роса, Перрі (Parry), Мек Клїнтока (Clintock), та Мек Клюра (Clure).
За те появляють ся тепер Голяндцї на аренї вишукування північно-західної дороги, де перед тим виступали рівнож виключно Бритийцї. Вони бачили тодї і пізнїйше, що їх співплемінники суперничать із ними на обширі, що вони його мали за свою виключну власність, та коли Олївер Брюнель 1565 р. відважив ся оплинути Росію від півострова Кола, щоб розслїдити терен для торговельних цїлий, заздрість Анґлїйцїв дійшла до того, що його один російський урядник увязнив. Одначе він знайшов незадовго товаришів у торговлї, що за ним вставили ся, і тодї повстала на півострові Кола нідерляндська стація; звідси вела ся, головно за посередництвом Брюнеля, жива торговля з нутром Росії. За інїціятивою сього спритного торговця поплили опісля кораблї до устя Двіни, а в 1584 р. заложено недалеко старого славного монастиря Холмогори торговельну емпорію Арханґельск. Однак тепер Брюнельови вже так не щастило ся, щоб міг був перевести в дїло торговельні зносини з Самоєдами; при устю Печори розбив ся йому корабель, він покидає Росію і зникає нам
