Описи країв, що їх знаходимо у арабських ґеоґрафів Масуді, Албірунї, Якута, Ібн Гаукаля, Ібн Батута, Едрізіо та як там вони всї називають ся, як також у Льва Африканського, якого можна до них також причислювати, виходять, розумієть ся, далеко поза межі понять старинного сьвіта. Деж перше можна було знайти такого подорожника, яким був невтомимий Ібн Батута, що міг описувати Сенеґаль та Єнїсей, які бачив на власні очи? Цїлий Судан стояв отвором для арабських дослідів, коли в 13 ст. дістав ся магомеданїзм аж до Борну та Сокото; на східнім побережі сягали арабські торговельні осади аж до ширини Мадаґаскару; сусїднїй архіпеляґ „Місячні острови“ (Комори) ще нинї цїлком опанований арабським елєментом. Хибний погляд Птольомея, буцїм то Африка вигинаєть ся на схід, справлено, а Індійське море перемінено на отвертий від полудня океан. На сходї почав арабський вплив обнимати вже Сундайські острови, зносини з Китаєм були такі живі, що в великих торговельних центрах могли повстати цїлі арабські дїльницї міст, із другої знов сторони з Туркестану занесено Іслям до властивого Китаю; ще тепер знаходить ся над горішним Янтсе-кіяном місцевости з переважною мусульманською людністю; про ті всї окрайні сторожі мослємської віри були відомости в осередках арабської вчености, в Бохарі, в Тусї, в Баґдадї та Дамаску, в Каірі та Тунїсї, в Марокку, Фезї та Кордові, так що могла витворити ся величезна землеписна лїтература, погребана в великій части все ще в рукописях. Мабуть є ще вигляди на деяке цїнне збогаченнє нашого знання; так виходить здаєть ся з замітки Ібн ель Варді, що лїсабонські Маври ладили експедиції на західне море в тій цїли, а се висказували ясно, щоб там відкривати нові краї.
