cia Hernandez), який там мешкав, й якого коcмоґрафічне знаннє шановано загально. Там людям представив Колюмб свої пляни, і тут перший раз упали зерна, які він сїяв, не на неврожайну землю. Марчена вислав післанця до королївського табору, а сей прийшов саме тодї, коли ожидали близького здобутя Ґранади. Те стало ся в сїчни 1492 р., а піднесений настрій, що з сеї причини запанував між окружениєм королївської пари, причинив ся до прихильного принятя проєкту. Високі вимоги, які ставив Колюмб на випадок щасливого результату підприємства, ще спричинили деякі трудности, прим. брак гроша в королївській касі. Ще раз буцїмто заведений в надїях Колюмб відвернув ся від королївського двора, але завдяки інтервенції скарбника де Сен Анжель казала його королева прикликати і згодила ся на виповненнє його бажань, справдї цїлком не малих. Той сам посередник дав також зі своєї кишенї гроші на приспособленнє трьох кораблїв. Сума не була велика: виносила 1,140.000 мараведі, а що 1 маравед по новійшим дослїдам можна приймати за 0,257 марки[1], то цїла сума не переносила 30.000 марок[2]. При тім знов не можна не мати на тямцї незвичайно великої ріжницї вартости гроша тодї й тепер.
Порт Пальос, що лежить коло устя мідяної ріви Ріо тінто, видав ся Колюмбови за найвідповіднійший для його цїли, і щасливо випало так, що там жила поважна моряцька родина Пінзонів, яка віддала дуже цїнну прислугу в тій справі. Денеде, передовсім в Еспанії, закорінив ся погляд, що заслуга братів Пінзонів, особливо Мартина Альонзо, ще більша, як заслуга відкривця, але хоч як високо обчислить ся вартість енерґії, второпности та жертволюбности тих людей, то воеж
