Сторінка:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 100 —

— Так, я мала дуже тяжкі днї, відколи тебе не бачила; а навіть і нужду… а се через тебе!…

— Через мене… Як се?

— Ти пригадуєш собі сей діяментовий нашийник, що ти позичила менї на мінїстерський баль.

— Так. І що-ж?

— А те, що я його загубила.

— Якже се, ти-ж менї його була віднесла.

— Я тобі була віднесла иньший, зовсїм подібний до тамтого. І ось десять лїт ми його сплачуємо. Ти розумієш се, що нам бідакам не було се легко… Нарештї се скінчило ся і я дуже вдоволена.

Панї Форестіє станула.

— Ти кажеш, що ти купила діяментовий нашийник на місце мойого?

— Так. Ти сього не зауважала, що? Він був дуже подібний.

І вона рада, засьміялась гордо і наївно.

Панї Форестіє, сильно зворушена, взяла її за обі руки і сказала:

— О! моя бідна Матильдо! Але-ж мій нашийник був фальшивий. Він не був варт більше як пятьсот франків!…