Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/118

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Вони того сердешні ждуть,
Щоб їй на серці легше стало,
Щоб дитятко хоч закуняло.
Не тут було. Два цілих дня
Все мовчки хлипала вона,
Нічого не пила, не їла,
Опріч людей собі ходила;
Тинялась утінка, як гич
Од вітру гнеться при дорозі:
Було смутнесенько небозі,
Все рюмала. На третю ніч
Лиха годинонька настала:
Її світлиця спустковала.

Ніхто не знав, коли вона,
Під нічку, сплиснула з двора;
І тілько мов козацький гомін
Ту ніч в саду рибалка чув,
Та вранці слід на лузі був,
Що по росі скакали коні…
1835 р.

 

 

ЗАВДАННЯ. На підставі цього початку поеми „Полтава“ скласти думку про художню вартість перекладу, порівнявши його з оригіналом.

 

 
ПОВІСТЬ.
 
Так собі до земляків.
 

Уже я так думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія. Господи Боже мій милостивий, що за губернія! І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і во-

— 122 —