Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Свого добродія у новому гетьмані
Й зіпа́є: „Стій, здоров, ясневельможний пане!
Чи ти-ж мене пізнав? Як бачу, ти вже й князь!“
— „Здоров, мій друже! що, а де бак той алмаз?“
Спитав його гетьман. — „Я з ним тепер ні гадки.
Ти нагадав було мені клопот,
Нехай лиш трошки цей оступиться народ;
Ось той алмаз, — возьми, гетьман, свої вигадки;
Не можна од тебе дурнішого знайтить:
 Ти ха́липу собі надів, обріть“.[1]

Примітки. Мова перводруку значно відрізняється від сучасної літературної мови: халипа (зам. халепа), обріть (зам. оброть). — Лихтарня Діогена — відомого грецького філософа (IV ст. до P. X.), що мету життя вбачав у цноті, а цноту — в аскетизмі; з лихтарнею він шукав дійсно цнотливих людей.

 

 

ЗАВДАННЯ 1. Вкажіть особливості мови Білецького-Носенка (фонетичні, морфологичні та лексичні).

2. Порівняти переклад байки „Гуси“ з оригіналом Крилова і вияснити, наскільки вдало з художнього погляду зробив автор цей переклад.

 
ГУСИ.
 
(Байка Крилова).
 

Предлинной хворостиной
Мужик гусей гнал в город продавать;
И правду истинну сказать,
Не очень вежливо честил свой гурт гусиный:

— 11 —
  1. Текст взято з видання: „Приказки. Скомпоновав Павло Білецький-Носенко“. В чотирьох частях. Київ, 1871.