Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/135

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


їнського слова, ви даєте мені сміливість турбувати вас своїм проханням.

Працюючи більше як п'ять років над збіранням різних пам'яток мови спільної для нас батьківщини і народнього побуту земляків, я, скільки дозволяв мені час при праці на службі, надавав зібраному запасові лад і по змозі бажав знайомити прихильників української мови з переказами й повір'ями українців, убіраючи їх у свіжі форми поезії. Ось плоди моєї праці:

I. Зібрання народніх українських прислів'їв і приказок, всього по-над тисячу. Надано їм алфавітного ладу.

II. Баєчки на українській мові, в кількості 250. З них по-над 200 оригінальних, инші — наслідування Красицькому [1].

III. Народні українські пісні (ще ніде не видані або варіянти виданих), коло 150.

IV. Словарь української мови, з покажчиком цнів слів, — літери А, Б, В, Г.

V. Власні вірші на українській мові (думка неправдива, ніби мова українська придатна тільки дія вислову смішного й брутального). Тут:

1) балад 12; 2) дум 12 (сюжети — перекази, повір'я та ин. українські); 3) переклад семи кримських сонетів Ад. Міцкевича [2]; 4) пісень 20; 5) різне — 26 п'єс, де-які перекладено з Міцкевича.

— 70 —
  1. Гнат Красицький (1735—1801) — відомий польський байкар, що з його користав, як ми бачили, і Гулак-Артемовський.
  2. Адам Міцкевич (1798—1855) — славний польський поет-романтик, що великий вплив справив і на українських письменників першої половини XIX ст. Найвідоміші його твори: Dziady (так на Литві звалося свято померлих), Konrad Wallenrod, Pan Tadeusz, а також сила ліричних творів.