Примітки: Розвага — тоб-то думки, міркування. Річ Посполита (з польської мови) — держава. Общественний — громадський.
Усій Кирило-Методієвській справі буде присвячено окремий випуск „Шкільної бібліотеки“.
Перший раз у житті я здобув українські пісні видання Максимовича 1827 року, російські пісні Сахарова заходився читати їх. Мене вразила і захопила непідроблена краса української народньої поезії; я ніяк і не передбачав, щоб така виборність, така глибина і свіжість чуття була у творах народа, такого близького до мене, про якого, як мені ясно стало, нічого я не знав. Українські пісні до того захопили моє чуття й уяву, що за який-небудь місяць я вже знав напам'ять збірник Максимовича, потім заходився коло другого його збірника, познайомився з історичними думами і ще більше закохався в поезії цього народу. Коли-ж я прочитав „Запорозьку Старину“ Срезневського і наївно вірив у правдивість уміщених там пісень, під назвою народних, а також історичним поясненням видавця цієї книжки, то книжка ця довела мене до помилки. Одначе, не мене одного вона спокусила: багато знавців і любителів народньої поезії вірили в те, що в ній видавалось за народній витвір і за історичну істину. За допомогою Амвросія Лук'яновича Метлинського, з яким я зійшовся ще живучи у Артемовського-Гулака, де він був домашнім учителем, я познайомився з видавцем „Запорозької Старини“, Ізмаїлом Івановичем Срезневським, що тоді вже одержав звання ад'юнкт-професора статистики в університеті. Знайомство це мало
