Ти розщитався з нами… Рідна кров,
Шо вслід тебе текла, і сльози бідних,
Випа́лені і винищені країни —
Кричать мені о помсті проти тебе…
Життя мені не дороге. Лисенко!
За всі твої наруги і мучення,
За всі біди і лиха і напасти,
Шо так колись на нас розтошно сіяв,
Тепер зо мною пощитайся! — Бийся!
(Вихоплює із рук у козака шаблюку).
Герцик.
Безумний!
Лисенко.
Е, ні! він ще й хвабрувати!
Оттак-то, бач. їх шанувать, проклятих!
(Вихоплює шаблю; січуться).
Лисенко (проколює старосту).
У пекло, к шайтанам, своїм братам!…
(Староста захитався; потім ухопив обома руками шаблюку, рванувся на Лисенка, вдарив його, Лисенко його удруге, і обидва попадали, на землю).
Герцик.
Лисенко! брате! ранили!… лихо! лихо!…
Швидче сюди! перев'язати…
Лисенко (лежачи).
Не ранили, а вбили. Дарма, брате,
Всі перев'язки… Я кінчаюсь… Ляше,
Нам смерть обом… прости мене
За смерть твою, я за свою прощаю…
