Цю сторінку схвалено
Староста (лежачи).
Лисѐнку! дякую!.. Ти слабонивМене зо світу, де нема нічого
Для мене… Помремо братами. Друже!
Дай руку, і нехай в примирі нашім
Примириться із Польщею Вкраїна!…
Ой!.. Герцику… перекажи Марині,
Що я ії кохаю.. (Умирає).
(Козаки збігаються коло Лисенка)
Лисенко.
Ох, душно!.. Підведіть мене хоч трошки…Де пан-отець?.. А! осьде він: у мене
Вже й очи мутються… Прощай, пан-отче!
Анастасій.
О господи! Твоя і власть і воля!Козаки і народ (прибігають з криком).
Слабода! слабода!.. На-що се і хто приказавшанувати Ляхів?
Анастасій
Мовчіть… Вже й так Господь вас покарав!Згляніть: ваш визволитель осьде мертвий…
Народ (кричить).
Лисенку! батьку! Хто його? Ох, дайтеСюда убійника! Розірвемо!
Ізнечемо!.. Наш батьку рідний! на-що
Покинув нас!?…
Лисенко (тихо)
Ох!.. разстебніть мені… я хочу трошкиСказать їм щось, та дайте мні водиці…
(Анастасій побіг за водою; Герцик піддержує йому голову; Лисенко п'є).
— 204 —
