Зарання спать не квапсь, в солому не біжи,
Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку,
Не гавкав ти, Рябко, — за те-ж ми, бач, в науку
Із ласки, з милости панів,
Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ.“
— „Чорти-б убив твого, Явтух, з панами батька
І дядину і дядька
За ласку їх!“ сказав Рябко тут на-одріз.
„Нехай їм служить більш рябий в болоті біс!
Той дурень, хто дурним іде панам служити.
А більший дурень — хто їм дума угодити!
Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку.
А що-ж за те Рябку?
Сяку мать та таку!
А до того іще спороли батогами,
А за вислугу палюгами.
Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить,
Все випада таки Рябка притьмом побить.
Уже мені, бачу, чи то туди — високо,
Чи то сюди — глибоко;
Повернешся сюди — і тута гаряче;
Повернешся туди — і там-то боляче.
Хоч-би я тісто вніс псяюсі із діжею,
То-б він розтовк і ту над спиною моєю.
З ледачим все біда; хоч верть-круть, хоч круть-верть
Він найде все тобі хоч в черепочку смерть.“
2.XII.1818 р.
ЗАВДАННЯ. 1. Зверніть увагу на психологію Рябка чи правдиво змалював автор всі його переживання? Простежте хід його настроїв.
2. Пан, Рябко та двірня („добрі люде“) в їхніх взаємовідносинах з погляду художньої правди.
