Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Од берега гусей додому,
Гукав їм: „гайда!“ і свистав,
Лозиною лінивих підганяв.
„Оттак ми дожились з дурною головою!
Оттак нас стали шанувать!“ —
Гельгочуть гуси між собою.
„Нам тільки й світа — мандрувать
 Від хліва до болота
Та ще к тому така голота
Лозиною тебе жене, —
Я, мов, ота́ман — бійсь мене!
Де-ж вона в світі, правда тая,
Коли такеє діється з гусьми?
Забула, мабуть, доля злая,
Відкіль наш рід і що за птиці ми
 Учені та розумні люде
 Усюди славу рознесли,
Що наші прадіди — нехай їм легко буде —
Великий город Рим од ворога спасли“…
А хлопець слуха і сміється:
„Тривайте, прийдуть празники —
І ваша славонька минеться:
Хазяйка побере за вас коповики;
Поопадають ваші роги
Наперекір старовині,
Лежатимете ви на чиріні,
Між стравою задравши ноги“

Сказав-би байку ще не так,
Та мій язик примовкнуть мусить:
Буває, вискочить гусак,
Почне сичать та ще й укусить.


4. Вияснити місцевий український елемент у наведених байках, зазначити його цінність.

5. Чи всі наведені приклади можна назвати байками?

— 13 —