|
Чи соцьким батько твій в селі,
Чи сам на панщині працює,
А смерть зрівняє всіх в землі:
Ні з ким скажена не жартує…
„Чи чіт, чи лишка?“ загука;
Ти крикнеш: чіт!… „Ба брешеш, сину!“
Озветься паплюга з кутка,
Та й вцупить з печі в домовину…
4 XI 1827 р.
|
ЗАВДАННЯ: 1. Порівняти вірш Гулака-Артемовського „До Пархома“ з сучасним точним перекладом відповідної оди Гарація, на яку посилається автор (переклад М. Зерова), і зробити висновки що до світогляду й художньої маніри автора:
До Деллія.
В години розпачу умій себе стримати
І в хвилі радости заховуй супокій
І знай: однаково прийдеться умірати,
О Деллію коханий мій, —
Чи весь свій довгий вік провадитимеш в тузі,
Чи лежачи в траві прикрашений вінком,
Рої понурих дум на затишно́му лузі
Фалерським гнатимеш вином.
Для чого там сосна й тополя білокора
Прослали по землі гостинний холодок.
По що на лузі нам виблискує прозорий
І гомонить дзвінкий струмок?—
Вина і пахощів і ясних рож без краю —
Короткочасний цвіт! — несіть, сюди несіть,
І хай дзвенить бенкет, покіль твій вік буяє
І невблаганна парка спить.
|
— 39 —
