ЗАВДАННЯ. Порівняти твір Артемовського з поезією Горація „До Хлоі“:
„Утікаєш, Хлоє, з-перед мене, як та серночка, що на безпутних горах не без пустого страху перед вітрами і лісом шукає боязливої матери. Бо чи весна, що надходить, шумить у легких листах, чи зелені ящірки порушили корч, їй (серночці) дрожить серце і коліна. Не йду за тобою, як страшний тигр або гетульський[1] лев, щоб тебе роздерти. Покинь вже раз матір, ти, що вже зріла йти за чоловіком“.
Переклад К. Студинського.
З тих споминів про нашого автора, що їх було наведено вище, видно, який з Гулака-Артемовського був професор на протязі 30–40 р.р., тоб-то тоді, коли вже він написав кращі свої твори. Під впливом своєї службової кар'єри поет забуває колишні свої кращі ідеали і потроху починає перероблюватися на звичайного бюрократа, що тільки й мріє про службове щастя. Ось де-які витяги з його творів, що не мають жадної літературної вартости.
Чого ви, пранці,[2] розсвербілись?
Який вас гаспид розчесав?
Було-ж вже трошки й заструнились.
А тут упять вас гедзь напав?
