Цю сторінку схвалено
Ой, не своїм ви глуздом, пранці,
За сю дурницю узялись!
Вас підцьковали Ягличваньці, [1]
Що вам не раз в-знаки дались!..
Оцінюючи далі англійську політику, поет так висловлюється про Пальмерстона, відомого тоді державного діяча Англії:
Не спить він вдень, не спить і ночі.
А що найгірше дошкуля
Його і шилом коле в очі,—
То слава білого царя!
Ні, каже, не зможу ніколи
Знести, хоч ти мене заріж.
Важкенької руки Миколи.
Бач! Що підсуне, те і їж!
Нащо орудіє (?) він, каже,
Всім світом і до всіх добравсь?
Тих маслечком по губках маже,
Другим в-тамки до суду вдавсь.
Нащо в угорськую пожогу [2]
Наливодів угамовав?
Цесарцеві послав підмогу?[3]
Голштинській справі раду дав? [4]
— 44 —
- ↑ Ягличваньці — англійці.
- ↑ Угорський революційний вибух 1848 р., що його придушив Микола I.
- ↑ Цесарцеві — австрійському цареві Францу Іосифу, що звернувся до Миколи I за підмогою.
- ↑ Тут автор мас на увазі заходи Миколи I р. 1850-го коли примушено скласти зброю тимчасовий революційний уряд Голштинії, а всю країну віддано знову під владу Данії.
