Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/69

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ти художню вартість тексту письменника початку XIX століття.

Рыбак.
(Пер. Н. Брандта).

Волна катится за волной.
 На берегу речном
Сидит рыбак, в душе покой,
 Следит за поплавком.

И вдруг раздалась глубина,
 В короне восстает
Нагая, влажная жена,
 Царица здешних вод.

„Зачем ты хитростью манишь
 Моих безпечных чад
Из глубины, где тьма и тишь,
 Под зноя жгучий пзгляд?

О если б ты поверить мог,
 Как славно рыбке там!
Тебя бы радостный прыжок
 Доставил тотчас к нам.



Ведь солнце также свой ночлег
 Избрало в глубине,
И, восставая, пышный бег
 Вершит бодрей вдвойне.

Оттуда светят нежно так
 Лазурныя поля,
И краше образ твой, рыбак,
 Взирает на тебя“.

Поет, поет и песни клич
 Младую мутит кровь.
Все боле жаждет он постичь
 Загадочную новь.

„К чему такая жизнь, к чему?“
 На дне куда вольней!..
Царица вскинулась к нему.
 Рыбак рванулся к ней!



„Чого цвірінькаєш, дурний? Чого голосиш?
Хіба-ж ти трясці захотів?
Що́ заманулося, чого ти не попросиш.
Чи сім'ячка, прісця, пшінця, чи то крупів:
Всього ти в кліточці по саме не́льзя маєш,
Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш!“
Так в клітці підлітка корив снігир старий.

— 35 —