Тихо дверчики скриплять.
Молодий уходить:
„Піп нас жде, свічки горять“
(Дівчині говорить):
„В церкві вже ревуть дяки,
Ждуть світилки, ждуть дружки,
Ждуть хустки весільні“.
За вгородом санки ждуть,
Коні-змії з серця рвуть
Поводи ремінні.
Сіли в санки: коні мчать,
Аж іскрять ногами.
Полозочки аж шумлять,
Сніг летить клочками;
Ззаду так як дим курить,
Степ кругом синіє,
Місяць із-за хмар блищить,
Тілько-тілько мріє.
Серце в дівчини дрожить:
„Що-ж мій молодий мовчить?
Забалакай, милий!“
Ні півслова, все мовчить
І насупившись сидить —
Так, як глина, білий.
Коні по полю летять:
З поля вітер віє;
А навітшиб — гін за п'ять —
Церква бовваніє.
Двері вихор відхилив;
Люди в церкві; тліють
Ставники і від кадил
Тілько-тілько мріють.
Серед церкви чорний гріб
