Цю сторінку схвалено
І над ним співає піп:
„Буде вічна пам'ять!“
Гірше дівчина дрожить;
Коні мимо; все мовчить.
Блідний милий в санях.
Завірюха піднялась:
Рветься сніг клочками;
Чорний ворон раз-у-раз
Кряче над санками:
Чорний ворон не добро
Дівчині віщує!
Лихо в душу залягло,
Лихо серце чує.
На́ полі огонь блищить:
Між заметами стоїть
Хутірок чималий:
Коні швидше понесли,
Дим ногами підняли —
К хутору примчали.
Прилетіли до дверей,
Зупинились, стали:
Коні, санки, молодий —
Як у воду впали!
Сипле сніг — як з рукава;
Крутить завірюха;
В полі вітер завива,
Надуває фуга…
Їй вернуться? — Шлях пропав!
От, каганчик заблищав —
І, перехрестившись,
Двері тихо відвела,
Поподумала, ввійшла,
Богу помолившись.
— 76 —
