Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Нащо він пишним мосцянинам [1]
На карк[2] шляхецький наступив
І їх сеймове nie pozwаlam [3]
В Сибір погріться одпустив?[4]

(„Воззвание к Франции по случаю ее союза с Англиею в 1853 г. против России по восточному вопросу“)

2. З приводу поразки, що завдав в 1853 р. ген. Бебутов турецькому загонові Абди-паші Гулак-Артемовський звертається до останнього з такими словами:

…Та прийди і повинися,
Низько в ноги поклонися.
В церкві Богу помолись.
Та не дуже то й скупись
І на сповідь кинь гривняку,
Щоб Бебут не втер ще маку.
Побожись та й дай заріку,
Що до смерти, що до віку
Не зачепиш більш ніколи
Білого царя Миколи.

3. Нарешті, кілька віршів присвячено ще такій справі. Високі знайомі Гулака обіцяли поклопотатись про орден Станислава для його: поет хвилю-

— 45 —
  1. Тоб-то полякам; названо так од польського слова mość (скорочене milość), що в титулах має характер ввічливости.
  2. Kark — шия.
  3. Nie pozwalam — відоме право заборони (veto) на вирішення сейма з боку кожного присутнього.
  4. Натяк на жорстокі заслання поляків після невдалого повстання 1832 р.