(города) єднаються в одній думці, в одному пориванні — визволитися із неволі та завести соціялістичний лад. В цей день вони домагаються восьмигодинного робочого дня для всіх робітників і робітниць. Великеє сьвято робочого люду наповнює серця всіх дармоїдів на шиї народній, всіх здирщиків-капіталистів страхом, що, як сьпівається в робітничій пісні, «прийде, прийде час відплати» їм за всі муки робочого люду. Ото від того парижського з'їзду 8-ми годинний робочий день і стає вимогою всього рабочого народу на всім сьвіті.
Погляньте, робітники і робітниці, навколо себе і побачите, яка сила робочого люду сидить без роботи та тілько дивиться, як би одбити роботу у тих, що ії вже мають. Звісно, завдяки такій конкуренції (боротьбі), між робітниками понижується заробітня платня і побільшується робочий день. Робітники ж, що получають мало за свою працю (труд), не можуть багато купувати товарів. А через це фабриканти починають виробляти їх ще меньше, а значить і меньше наймають робітників на роботу, від цього безроботиця ще більше зростає.
Коли ж робочий день скоротити до 8 годин, тоді капіталисти, аби виробити стілько товарів, скілько і ранніш, мусять наняти більше робітників. Отже безроботиця меньшає. Заробітня платня виростає. Знову, чим більше робітник получає за свою працю, тим більше він може купувати. А від цього безроботиця стає ще меньшою. Ото ж скрізь, де короткий робочий день, там і заробітня платня більша і навпаки. У робочих Австралії установлено законом 8-ми годинний
