румяни̂ и рѣзко выкроєни̂, посинѣли, о̂ддули ся, — очи помутнѣли, скаправѣли. Чотырнайцять лѣтъ о̂дъ роду она выйшла за-мужь, — по трехъ лѣтахъ розвела ся зъ чоловѣкомъ, котрый не хотѣвъ єи довше при собѣ держати и кормити. Старшого сына о̂нъ взявъ изъ собою Богъ знає куды, — о̂нъ бувъ мѣняйло и ѣздивъ одноко̂нкою по селахъ, промѣнюючи голки, зеркальця, шила та всяку господарску подро̂бь за платянки; молодшій, Германъ, лишивъ ся при матери. Єму було тогди по̂втора року, коли єго родичѣ розо̂йшли ся, — о̂нъ не затямивъ нѣ отця нѣ старшого брата, а по̂знѣйше припадкомъ довѣдавъ ся, що оба середъ чистого поля померли на холеру, де ихъ найшли ажь десь за тыждень коло трупа коня. Въ загалѣ ростучи въ тако̂й пагубно̂й и нездорово̂й атмосферѣ, о̂нъ розвивавъ ся дуже поволи и тупо, хорувавъ часто, и найдавнѣйше враженє, яке застрягло єму въ памяти, то єго грубый животикъ, въ котрый часто штуркали єго други̂ жидики, мовь у бубенъ. Дитинячи̂ забавы, середъ череды голыхъ, заваляныхъ, круглыхъ дѣтей, пригадуютъ ся єму неясно, мовь кро̂зь сонъ. Дѣти бѣгаютъ докола тѣсного подво̂ря помѣжь двома хатами, побравши ся за руки, и верещатъ що силы, — бѣгаютъ, доки имъ свѣтъ не закрутитъ ся, а тогди покотомъ падутъ на землю. А нѣ, то бродятъ по калужахъ, талапаютъ ся, мовь купа жабъ, въ гнило̂й, гарбарскимъ лубомъ на чорно зафарбовано̂й водѣ потока, полохаючи величезныхъ, довгохвостыхъ щуро̂въ, що бѣгаютъ имъ попо̂дъ ноги до своихъ ямъ. Выразно нагадує Германъ, якъ неразъ качавъ ся зъ другими жиденятами долѣ берегомъ въ пото̂къ, и якъ старши̂ жиды, стоячи на мостѣ, реготали ся до розпуку зъ єго грубого, буро-
