нємъ« могли удержати ся. Они не зважали на нѣнащо, щобы то̂лько добути »кипячку.« Закопы роблено вузки̂, огороджувано хворостомъ, вентиляція зразу була дуже мизерна, нѣякихъ приписо̂въ безпеченьства нѣ здоровля не заховувано, — тысячѣ и тысячѣ робо̂тнико̂въ гибли за марный зыскъ, а жиды збивали тысячѣ и миліоны. Они и одинъ другому не пропускали. Де одинъ добувъ нафту, другій копавъ тужь побо̂чь него, бравъ глубше, по̂дкопувавъ ся по̂дъ тамтого. Урядъ не мо̂гъ собѣ зъ тымъ дати рады, бо довгій часъ не було въ Бориславѣ майже нѣякои урядовои контролѣ, майже нѣякого надзору надъ публичнымъ безпеченьствомъ. Всѣлякого рода проступки, а то и страшни̂ справки, були дуже звычайни̂. Село Бориславъ поволи щезало въ то̂мъ непрослѣдимо̂мъ хаосѣ, мовь пѣна на водѣ. Давни̂ побити̂ »боёвники« встали зъ могилъ, а встаючи розвалили село, котре выросло було надъ ними!
Германъ Гольдкремеръ бувъ одинъ зъ першихъ спекулянто̂въ, що злетѣли на Бориславъ, мовь хижи̂ вороны на падло. Незадовго у него були вже три ямы зъ »матками«, с. є. зъ головными нафтовыми жилами. Германъ ставъ напруго богачемъ. Доси о̂нъ то̂лько боровъ ся, — теперь ставъ безпечно на ноги. Капиталъ плывъ єму самъ до рукъ. Але ще довгій часъ не покидала єго тота горячка, зъ якою колись взявъ ся до першои спекуляціи. Довго ще о̂нъ цѣлыми днями лѣтавъ по Бориславѣ, заглядавъ о̂дъ ямы до ямы, сваривъ ся, кричавъ, штуркавъ робо̂тнико̂въ, однымъ словомъ, якъ говорили ро̂пники: »квапивъ ся, немовь завтра вже мали єго нести на окопище.« О̂нъ зразу немовь самъ не вѣривъ свому щастю, боявъ ся, що ось-ось оно розслизне ся, розвѣє ся, мовь дымъ.
