Перейти до вмісту

Сторінка:CIA-RDP82-00047R000300180005-3 Resettlement of Czech peasants in Western Ukraine.pdf/1

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
 
 
 
Інформаційний звіт
25X1
Країна УРСР (Західна Україна) Дата пошир. 23 Лип 1953
Тема Переселення чеських селян в Західну Україну Кільк. стор. 2
Місце отрим.
25X1
 
 
Кільк. дод.
перераховані нижче
Дата отрим. Додаток до звіту №
Інформація на дату 25X1
Цей документ містить інформацію, що стосується Національної Безпеки Сполучених Штатів в розумінні законів Розділу 18, Секцій 793 і 794 Кодекса Сполучених Штатів, Відділи 793 і 794, передача чи розкриття її в будь який спосіб невповноваженій особі заборонені законом.
Це неопрацьована інформація
25X1
 
 
 
 
 

1.
Місцевість, де моя сім'я мешкала в Чехословаччині, була погориста й бідна для рільництва, і коли комуністичні агітатори пообіцяли нам небо на землі, якщо ми переселимося в Західну Україну, ми природньо піддалися. Вони казали нам, що ми отримаємо безкоштовну медичну допомогу, профсоюзи, безкоштовні школи тощо. Місцеві комуністи, як і мій дядько, що був членом партії з 1935, і який був майже неписьменний, виступав на мітингах в сільській раді, а пізніше приєдналися партійні агітатори з Києва, СРСР. Майно, яким ми володіли в нашому селі Ториски, було оцінено, включно із землею, будівлями, інвентарем, худобою та майбутнім врожаєм на полях і ми отримали документи, як свідчили, що ми залишили це майно. Нам було обіцяно, що ми отримаємо еквівалент, коли дістанемося України. Якби ми отримали більше, нам дали б 15-річну банківську позику в разі необхідності покрити різницю. Як виявилося, будинок, який наша сім'я отримала, був кращий за той, що ми залишили. З іншого боку, ми могли отримати позику і допомогу в будівництві будинку, якби це стало необхідним. Нам також сказали, що ми будемо вільними селянами протягом двох років. Інший спосіб переконання, який використовували радянські агітатори, були розповіді деяким сім'ям нашого села про те, що вони в дійсності мають російське походження та мусять повернутися на свою батьківщину. Нам було сказано, що це було б безглуздо брати із собою будь-що громіздке, оскільки все буде надано нам по прибуттю в Україну.


2.
Ми прибули в село Підцурків біля Здолбунова в Рівненській області в лютому 1947. Наше розчарування в радянському режимі почалося як тільки ми перетнули кордон і почали відчувати тягар радянського авторитаризму, але було занадто пізно щось робити з цим.


3.
Село Підцурків було заселено десь із 60 сім'ями, всі з яких окрім двох були чеськими. Тут жили люди, які мігрували в цю місцевість роки назад, в часи царської влади. За деякий час перед тим, як ми прибули, було заявлено, що вони є чеськими націоналістами і мають бути репатрійовані, оскільки не полюбляють радянський режим. Кілька з цих сімей лишалися в Підцуркові коли ми прибули. Вони боялися говорити нам про умови які на нас чекають, але ми вже мали певне уявлення. Ми спробували поговорити з радянською адміністрацією і сказали їм, що ми хочемо бачити радянських агітаторів, хто зробив нам всі ці блискучі обіцянки в Чехословаччині, але ми ніколи не бачили їх знов. Було неможливо поговорити з|}