Газети подали звістку од 31 іюля, що на Кавказі померла відома украінська письменниця Марія Олександровна Маркович (по другому чоловікові — Лобач), що придбала собі голосну славу в нашій літературі під псевдонімом Марко Вовчок[1]). Її «Народні оповідання» знає кожний освічений украінець, а колись читала їх і російська публіка в перекладах, що появлялись окремими книжками і дрюковались по часописях. І поруч з широкою популярністю творів, особа їх автора багато останніх років зоставалась в тіні і тепер настільки призабулась громадянством, що мало хто й знав, що Марко Вовчок ще живе; вістка про її смерть прозвучала наче якийсь анахронізм, пригадала щось давнє, забуте. Яко письменниця, покійна Марія Олександровна придбала собі славу тільки своїми украінськими творами: що ж до російських, яких вона написала значно більше, то вони й у свій час не мали великого успіху, а тепер їх і зовсім призабули. В цьому російські твори Марка Вовчка поділили долю російських писань Гребінки, Куліша та ин. украінських письменників, що виступали одночасно й у російській літературі. Той факт, що покійна, будучи з роду росіянкою, вирісши в Орловщині й живучи на Вкраіні тільки на протязі шости років, та й то все по городах, змогла написати оповідання з надзвичайно докладним знанням життя украінського селянина, тонким розумінням його псіхології, і — що найважніще — щиро народньою мовою, здавна інтригував