тербурзі появилась книжка украінською мовою «Народні Оповідання», видана Кулішем з його передмовою, а в Москві того ж таки року вийшли «Разсказы изъ народнаго русскаго быта», обидві книжки під псевдонімом «Марко Вовчок». «Народні Оповідання» звернули на себе загальну увагу. Украінська критика в особі Куліша зустріла їх з ентузіязмом. Автор, як кажуть, влучив момент. Саме тоді, після кримської війни, прокинувся в громадянстві вільнолюбний рух і в повітрі вже почувалась близькість великої селянської реформи. Талановито написані оповідання з кріпацького життя саме відповідали настрієві й інтересу громадянства. Як кажуть сучасники, ні одна украінська книжка не росходилась так, як оповідання Марка Вовчка. З великою похвалою відізвалась про «Народні Оповідання» і російська критика. Добролюбов присвятив їм широку статю в «Современникѣ», а Тургенєв переклав оповідання на російську мову. Цей переклад зробив на російську публіку вражіння, подібне до того, яке робив в своїм часі знаменитий роман Бічер-Стоу. Автором оповідань усі зацікавились.
Вихід «Народніх Оповідань» зробив перелом у житті Марковичів. Автором їх признавалась Марія Ол., і слава її почала рости дуже швидко. 1858 року Марковичі з малим сином Богдасем поїхали до Петербурга. По дорозі гостювали в брата Опанаса Вас. у Чернигівщині. Інтересні спомини зберіг про перебування Марковичів у родичів небіж Опанаса Вас., тепер відомий украінський белетрист Дмитро Маркович. Він був тоді малим хлопцем, але в його памяти живо заховався образ Марії Ол. Д-ій Маркович описує її як повний контраст до надзвичайно рухливого й палкого Опанаса Вас.: «блондинка з сірими гарними очима, з рівними, плавними, спокійними рухами; в моменти різких поривів дядька Опанаса вона дивилась на його широко роскритими очима, не сміючись. Я пригадую її високою, з великою русою косою»[1])… В Петербурзі Марія Ол. попала в круг укра-
- ↑ Кіев. Ст., 1893, IV, ст. 53.
