ПЕРЕД ПРОБЛЕМОЮ ВИБОРУ УКРАЇНСЬКОГО МАЙБУТНЬОГО
З початку 90-х років XX ст. Україна перебуває у стані тривалої трансформаційної кризи, під час якої має бути розв'язане чотириєдине завдання: розбудова власної державності й формування політичної нації; створення демократичної системи правління; перехід до сучасної ринкової економіки, від індустріальної енерго- та ресурсовитратної до економіки знань; формування нових суспільних цінностей.
Сучасному поколінню українців випала важка місія відповісти на наведені виклики і визначитись зі шляхами й засобами, щоб убезпечити кожному членові суспільства гідний рівень життя у найближчому й віддаленому майбутньому. Вишукуючи такі засоби, маємо вивчати успішний досвід інших держав, формувати свої уявлення про шляхи й засоби досягнення бажаного стану речей у власному домі, залежно від того, якого майбутнього ми хочемо.
Серед майже 200 сучасних націй-держав є країни, які справляються з цим завданням значно успішніше, вони ефективніші у служінні прагненням людей до щастя. Виникають запитання: “Чим вони відрізняються одна від одної? Які складові ефективного існування цих націй? Які їхні риси, властивості, структури українцям слід узяти до уваги, щоб прискорити досягнення подібних результатів на національному українському ґрунті у сучасних світових, геополітичних, економічних, соціокультурних, технологічних реаліях і тенденціях?”
У пошуках відповіді на поставлені запитання корисними є методологічні підходи, викладені у знаменитій книзі Богдана Гаврилишина “До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє”.
На наш погляд, Б. Гаврилишин запропонував потужну світоглядну концепцію, що дозволяє з єдиних засад аналізувати глобальні цивілізаційні процеси, порівнювати різні цивілізації, країни та суспільства і, головне, передбачати перебіг їхнього подальшого розвитку. Саме великий прогностичний потенціал його методології, підтверджений ходою історичного процесу за майже 30 років після написання книги, робить корисним її застосування у процесі формування можливих відповідей
