Сторінка:HawrylyshynMaps.pdf/193

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ваним плануванням забезпечує раціональніший розподіл ресурсів. У свою чергу країни вільного підприємництва вели пошук більшого узгодження діяльності приватних підприємств, визначення національних пріоритетів і цілей.

До стримуючих факторів також належать традиційні конфлікти між країнами, що прагнуть підтримувати свою безпеку і територіальну цілісність, зберігати зони впливу, обстоювати свої національні інтереси або реалізовувати імперіалістичні мрії. Проте заспокоює той факт, що такі традиційні конфлікти, як правило, тривають недовго. Можуть змінюватись і змінюються уявлення про те, звідки слід чекати загрози національній безпеці, так само, як і погляди на те, що становить реальний національний інтерес. Імперії розпадалися без великого кровопролиття. Більшість країн — колишніх метрополій — швидко примирилися із втратою імперій. Багато країн, які вчора були смертельними ворогами, сьогодні стали друзями, що підтверджується сучасними взаєминами між Сполученими Штатами та Японією, Францією та Німеччиною, а також перспективою нових відносин між Китаєм та Японією.

Релігії також належать до факторів, що стримують прогрес світового єднання. Вони були однією з головних причин конфліктів протягом останнього тисячоліття. Відомі хрестові походи, релігійні війни, завоювання з метою нав'язати “істинну віру” “язичникам” і навіть геноциди. Примітивна інтерпретація і цілеспрямовані спотворення окремих релігійних заповідей у минулому призводили до винищення одновірців “в ім'я любові до Бога”. Водночас у тих самих віровченнях можна знайти подібні заповіді, що закликають возлюбити ближнього свого, як самого себе. Складається враження, що людина перекручувала вчення своїх пророків замість того, щоб керуватися їхньою сутністю. Сучасне відродження ісламу може виявитися загрозливою і руйнівною силою. Швидкість його відродження, безперечно, призведе до певних нетривалих відхилень. І все-таки слід пам'ятати, що це релігія, прихильники якої після періоду піднесення, культурного розвитку і політичної експансії частково знищувалися, принижувались, їм відводилася другорядна і залежна роль. Природно, що нове самоутвердження породжуватиме окремі ексцеси, доки та частина людства, що у духовному і світському житті слідує заповідям Корану, не відчує себе повністю відродженою, захищеною і впевненою в собі.