світових війн. Швейцарія займала активну позицію у світі, діючи через Міжнародний Червоний Хрест, надаючи значну допомогу іноземним державам, будучи членом Європейської асоціації вільної торгівлі. Проте ця асоціація не наклала на країну великі обмеження.
Однак привілеї нейтралітету були до вподоби не всім. Європейське представництво ООН було розташоване в Швейцарії. Але найголовнішим є той факт, що вона опинилася в центрі Європейської економічної спільноти — нині це Європейський Союз. Висловлювались думки як у країні, так і за її межами, що Швейцарія повинна приєднатися до ООН. Швейцарці протистояли тиску, проголосувавши проти на першому референдумі, проте потім поступилися й проголосували за вступ у наступному референдумі.
Питання вступу до ЄС було ще гострішим та ще більше роз'єднувало швейцарське суспільство. Економічна привабливість членства у найбільшому єдиному ринку була очевидна, але такою само була й загроза майбутньої втрати “найбільшого надбання” Швейцарії її прямої демократії. Швейцарці дипломатично вирішили це питання, уклавши двосторонні угоди з усіма країнами-членами ЄС, що надало їм такі самі торгові переваги, як і всім країнам-членам ЄС. Однак ціною за це було зобов'язання відкрити країну для вільного руху робочої сили. З відкриттям ринків почалися атаки на систему банківської безпеки та некоректні дії для залучення іноземних інвестицій.
Глобалізація додала нових проблем. Прагнучи залишатися конкурентоспроможними на міжнародному рівні, швейцарські компанії, особливо транснаціональні, стали переймати багато американських практик, повертаючись до більш примітивної форми капіталізму.
У результаті всього вищезгаданого й надмірного напливу іммігрантів з балканських, африканських та азійських країн виникла певна ксенофобія, окремі швейцарські політики критикувались у ЗМІ, зросла політична поляризація та послабилась чудова система консенсусу. Найбільш шокуючим наслідком стало те, що у країні, в якій були дуже заможні люди, але не було справді бідних, з'явилося безробіття, якого раніше не було і яке торкнулося 10 % населення. Тепер легше помітити зміни на гірше в цій ідеальній, схожій на фотографію з листівки, країні.
Чи втрачено повністю модель швейцарської політичної системи, яка функціонувала до середини 90-х років? Зовсім ні. Для багатьох країн вона все ще може слугувати прикладом,
