коли вони, зважаючи на їхні поточні проблеми та дилеми, шукатимуть шляхи трансформації політичної системи на менш конфліктну й більш консенсусну, економічна ж система має залишатись ефективною, проте бути соціально справедливою.
ЄВРОПА — ЗРАЗОК ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ?
Аналіз тогочасної Європейської економічної спільноти був точним у тому сенсі, чому це була успішна нова організація, чому вона могла би бути зразком для інших континентів та, нарешті, як зразок того, як має бути структурований і управлятись новий світовий лад. Проте є одне “але”. Ключова умова для продовження успіху цієї нової економічної і політичної організації — ЄС — та її роль для інших континентів зразка нового світового ладу була детально описана в початковому тексті, цитую:
“Об'єднання повноважних органів для пошуку рішень на рівні, вищому за нації-держави, має врівноважуватися з високим рівнем поширення розподілу влади, децентралізації процесу розроблення рішень не тільки на рівнях нації-держави, а й на різних нижчих щаблях суспільної структури. Потреба перерозподілу влади одночасно у двох напрямах викликає напруженість не лише для Європи, а й для будь-яких інших регіонів”.
Коли Європейська економічна спільнота перетворилася на Європейський Союз, вищезгадану умову продовження її успіху (яка також згадується як “принцип субсидіарності”) не було ані враховано, ані застосовано. Закони було узгоджено, зростала бюрократія, помножувалися правила й збільшувалася дистанція між населенням та керівними органами ЄС, а саме самітами голів держав-членів, Радою міністрів, Європейською комісією. Люди почали відчувати, що мають невеликий вплив на долю ЄС, незважаючи на розширення повноважень Європарламенту, тому, відповідно, й на свою долю. Це почуття виразилось у відмові прийняти конституцію ЄС на референдумах у Франції, Нідерландах та нещодавно в Ірландії, коли було відхилено Пакт, спрямований на збереження значних змін, запропонованих конституцією, для того, щоб зробити ЄС краще керованим, ефективнішим і сильнішим.
ЄС буде змушений змінити свою структуру управління, децентралізувавши розроблення рішень також і на рівні, нижчому
